Готуючись до народження дитини, більшість батьків знають про вірогідність безсонних ночей. Здебільшого, пари розраховують на два-три місяці. А у реальності це затягується… на пару років.
Найчастіше батьків вибиває з колії, коли приблизно у 4 місяці дитина починає прокидатися частіше, іноді її неможливо перекласти з рук у ліжко чи у візочок. Тобто перші місяці після народження вже пройшли, а мамина спина робить свої останні подихи, і батьки стикаються з новими складнощами…
Ще більше засмучують власні очікування: батьки розраховують, що дитина буде спати так, як вони. Але дитячий сон зовсім не подібний на дорослий. У дорослої людини є поступові спуски та підйоми, а у дітей є лише 2 швидкості сну: «тихий сон» та «активний сон». Обидві ці швидкості закладаються ще в утробі матері. Тому часті пробудження – це нормально для дітей. Лише протягом декількох років дитина буде «переходити до дорослого сну».
За даними біологів, які працюють зі сном, діти зазвичай спершу сплять активним сном, потім – тихим, а потім – прокидаються. І ті «ідеальні діти», які довго сплять без пробуджень, швидше за все, народилися зі здатністю повторно входити у свій активний/тихий сон замість того, щоб прокидатися. Тобто це чистої води везіння, наука поки не знає, як на це можна впливати.
Часто батьки звертаються за допомогою до старшого покоління, до педіатрів, до друзів. І здебільшого чують у відповідь: «Так це ж ви його самі до рук привчили», або «Груди – погана асоціація на сон», або найгірше: «Навіть не знаю, що ж вам робити.. Це ненормально, у мене такого не було». Де спати дитині – справа винятково тієї сім’ї, де росте дитина. Бажано, щоб батьки дбали про власний комфорт, враховуючи потреби дитини.
Наразі існує два підходи до дитячого сну:
- Дітей треба «вчити» спати самостійно і бажано це робити максимально рано, щоб дитина не звикала до батьківського ліжка. Є багато методів такого привчення, але у всіх один механізм: дитина повинна змиритися з тим, що вона буде спати сама. Тут часто згадують і про едіпів комплекс (хоча нема жодних емпіричних даних, які б свідчили на користь едіпового комплексу). Незважаючи на швидкі результати, які дає цей метод, є спостереження, які демонструють негативні наслідки цих методів у майбутньому.
- Треба дочекатися того моменту, коли малеча буде готова спати самостійно і лише потім м’яко та турботливо допомогти дитині перейти до самостійного сну. Такий підхід більш сучасний і враховує теорію прив’язаності між дорослим та дитиною. Детальніше про те, як допомогти дитині спати здоровим сном, а собі — висипатись описано у курсі “Здоровий сон малюків”.
«Норми сну» формувалися у той період, коли грудне вигодовування було у занепаді. Дітей тоді здебільшого з народження «вчили» спати самостійно. І дійсно, коли дитина спить окремо і знаходиться на штучному вигодовуванні, то і спить вона практично без пробуджень. Але це не зовсім здоровий сон. Спрацьовує психологічний захист, який покликаний захистити психіку дитини від тих переживань, які вона не здатна витримати. А зовні це виглядає так, наче дитина міцно спить.. Тому й не дивно, що у більшості мам очікування не збігаються з реальністю, адже ніхто не вчить нас бути батьками.
