Про доречність святкувань під час війни замислювався чи не кожен українець. Відмовитися від звичних традицій, тому що зараз вони не на часі? Чи святкувати всупереч обставинам, аби продемонструвати незламність духу і підтримати рідних? Ця дилема нерідко викликає розгубленість, вагання та відчуття провини.
Як розібратися, чи варто відзначати свята в умовах війни, – далі у статті.
Святкувати чи ігнорувати?
Не існує однозначної відповіді чи єдиного морального орієнтиру – варто діяти так, як підказує серце, проте памʼятати про почуття інших українців. Аби уникнути докорів сумління та розчарувань:
- Слухайте себе. Внутрішній емоційний стан – ваш найкращий порадник. Якщо думки про святкування не викликають жодних світлих емоцій, не варто себе пересилювати. Тихий вечір із найріднішими людьми може замінити традиційні гучні святкування.
- Позбудьтеся відчуття провини. Не картайте себе за бажання святкувати, коли трагічні реалії дають привід лише для суму. Інколи свята допомагають упоратися з негативними емоціями та відновити ресурс, необхідний для того, аби стійко переживати лихо. Також не варто мучитися докорами сумління, якщо святкувати немає бажання, – життя у складних обставинах забирає чимало сил і нормально, якщо на святкування їх вже не залишається.
- Не орієнтуйтеся на думку більшості. Скоріш за все, інші люди відчувають таку ж розгубленість, як і ви. На їхні рішення впливають інші особисті причини, індивідуальні відчуття та обставини. Врешті, сторонні думки не завжди йдуть від серця. Тому залишайтеся вірними своєму чуттю та бажанням рідних людей. Відзначати свята чи ігнорувати їх – вирішувати лише вам. Проте за можливості не варто робити це гучно, адже в іншого українця зараз може бути траур через втрату близької людини на фронті.
Тихий вечір із найріднішими людьми може замінити традиційні гучні святкування.
- Змінюйте формати. Зверніться до глибинних сенсів свята: акцентуйте на відчуттях, а не зовнішніх проявах. Замість гучних розваг можна влаштувати теплу сімейну вечерю із вдячністю в серці. Це допоможе укріпити внутрішню опору, відродити надію та відчути, що життя продовжується.
Як бути з дітьми?
В умовах війни сприйняття свята так чи інакше змінюється, і діти добре це відчувають. Тому, як батьки не намагалися б відгородити дитину від тривожної реальності, довго підтримувати ілюзію безтурботності не вдасться. З малечею треба вести природний діалог: не акцентувати на жахливості подій та водночас не вдавати, що нічого не змінилося.
Також батькам не варто очікувати від дитини швидкого прийняття нових традицій. Зараз ми намагаємось відійти від радянських традицій та героїв, і батьки часто роблять це радикально. Ліпше поступово вилучати старі формулювання і звички, замінюючи їх на нові сенси в ігровій формі. Наприклад, якщо малеча звикла до Діда Мороза, не варто казати, що він поганий чи злий: краще запропонуйте дитині самостійно підготувати новорічні подарунки для мами й тата (або братика, сестрички, бабусі тощо), щоб “допомогти чарам статися”. Таким чином дитина мʼяко розуміє, що Діда Мороза не існує.
Залучайте дитину до підготовки святкувань, аби вона відчувала, що дива творяться людьми, а справжня цінність свята полягає у теплі та близькості рідних.
Так, у нативній формі й без прямих пояснень, ви допоможете малечі змінити уявлення про святкові традиції.
Прислухайтеся до внутрішніх відчуттів і будуйте плани за власним сценарієм. Пам’ятайте, що свята – це не лише про радість і розваги. Насамперед вони про згуртованість, віру в життя та надію на краще майбутнє.
