Бажання всім догоджати – розповсюджена модель поведінки, у якій чужі інтереси завжди стоять на першому місці. Люди намагаються бути зручними для оточення через страх, що інакше суспільство їх не прийме, а близькі люди не любитимуть.
Подібні деструктивні переконання – родом із дитинства. Іноді батьки несвідомо чи цілеспрямовано вдаються до маніпуляцій, щоб із дітьми було легше взаємодіяти. У дорослому віці таке виховання призводить до невпевненості у собі, залежності від інших, нерозуміння власних потреб та знецінення бажань. Як не виховати дитину “зручною”, щоб вберегти її від особистісних криз у майбутньому? Про це – далі у статті.
Чому навколо так багато “хороших дівчат”?
У статті про синдром “хорошої дівчинки” йшлося про те, що багато сучасних жінок відчувають постійну потребу всім догоджати та підлаштовуватися під чужі інтереси. Чому така поведінка характерна здебільшого жінкам? Відповідь варто шукати у стереотипах, які, на жаль, нерідко нав’язують і сучасним дітям.
Згідно з усталеними уявленнями, для хлопчиків характерно бути бешкетниками, демонструвати агресію, порушувати дисципліну. Тому їм частіше дозволяють проявляти себе. У колах однолітків бути хуліганом вважається нормальним, навіть крутим. А дорослі часто ставляться до бешкетників поблажливо: “Це ж хлопець, вони всі такі. Переросте”.
А от хуліганка у суспільній свідомості виглядає не так привабливо. Коли дівчинка проявляє характер, її зазвичай критикують і повчають: “Будь чемною, слухняною, жіночною – такими мають бути дівчата”. Так у дитини формується переконання, що суспільство прийме її лише тоді, коли вона стане “як всі дівчата” – стриманою і слухняною. Іншими словами – перестане бути собою.
Як ставлення батьків впливає на самооцінку дітей
Самодостатність і впевненість у собі формуються змалку. Тому батькам варто уникати “перевірених часом” неекологічних маніпуляцій у спілкуванні з дітьми. Зокрема до заборонених підходів належать:
- Відсутність безумовної любові. Батьки вселяють дитині ідею, що їхню прихильність треба заслужити. Любов проявляється лише у вигляді винагороди: за гарний малюнок, хорошу поведінку, високі оцінки. Якщо ж дитина не відповідає критеріям “правильності”, тепле ставлення батьків змінюється на прямо протилежне: своєю поведінкою вони транслюють думку, що “погану дівчинку” чи “поганого хлопчика” ніхто не любить.
- Демонстративні емоції. Дорослі показують, що їхній емоційний стан залежить від поведінки дитини. Наприклад, мама може демонстративно плакати, щоб висловити своє розчарування. Часто такі установки втілюються у пересторогах і критиці: “Будь слухняним, інакше батько засмутиться, а мама навіть плакатиме“ або “Ми від тебе такого не очікували”.
- Порівняння з іншими. Дитина переконується, що її неможливо любити такою, якою вона є, коли батьки ставлять у приклад інших: “Дивись, яка Оля розумна і слухняна”, “Це добре, що у тебе десять балів. Але ж в класі є і дванадцятки”.
- Крилаті фрази. Деякі вислови, що переходять із покоління в покоління, стали настільки звичними, що батьки забувають, наскільки чутливо ці слова сприймають діти. Запам’ятайте: будь-які фрази, озвучені дорослими, відкладаються у свідомості дитини та впливають на її світогляд. Наприклад, вислів “Покірне телятко двох маток ссе” переконує в тому, що лише слухняним і тихим дітям щастить у житті. А такі фрази, як “Хочеться – перехочеться” та “”Я” – остання буква в алфавіті” свідчать про те, що зважати на власні потреби й бажання – погано.
- Буквальне трактування казок. У дитячих історіях часто зустрічається сюжет, де “хороша дівчинка” стає щасливою у фіналі. Наприклад, слухняна і скромна падчерка отримує скарби чи знаходить кохання, а на її розпещених зведених сестер, яких мама любить безумовно, чекає покарання. Присутність деструктивної моралі не означає, що дітям не можна слухати казки чи дивитися мультики. Просто батькам варто обговорювати з малечею почуте і побачене.
Самодостатність і впевненість у собі формуються змалку.
Не виховуйте дітей “зручними”, їм складно житиметься у дорослому віці. Частіше проявляйте безумовну батьківську любов – це надійна опора, що лишається в серці на все життя. Тільки відчуваючи прийняття з боку найрідніших людей, дитина зможе повноцінно розкрити свій потенціал і стати по-справжньому щасливою. А якщо у вас виникло питання “Як тоді дисциплінувати дитину?”, запрошую вас на тренінг “Мотивація дітей та підлітків”, де ви отримаєте вичерпні відповіді на це та багато інших питань.
