Дитина гризе нігті, смокче пальці, неспокійно спить, має труднощі з туалетом або мастурбує? Якщо помічаєте, що це відбувається регулярно, це може бути ознаками підвищеної тривожності.
Діти роблять це несвідомо і ненавмисно. Для них подібні дії є природним, інстинктивним способом знизити напругу.
Як батькам зрозуміти, що дитині тривожно, і допомогти їй подолати цей стан, – далі у статті.
Прояви дитячої тривожності
Свою занепокоєність діти проявляють у нових звичках та особливостях поведінки. Зокрема до тривожних дзвіночків належать:
- Повторення рухів. Дитина схильна дублювати кожну дію: наприклад, торкатися стола одною рукою й одразу ж робити це другою.
- Труднощі із засинанням. Малеча не може заснути, поки не здійснить певний ритуал: не візьметься за мамине волосся, не торкнеться її живота, грудей тощо.
- Страхи. Загалом страх – нормальне явище як для дошкільнят, так і для школярів. Але в контексті тривожності він може бути симптомом.
- Нетримання сечі або часті позиви до туалету. Можуть турбувати, навіть якщо малеча вже привчена до горщика або туалету.
- Закрепи.
- Кліпання, заїкання. Можуть бути одними із симптомів тривожності, але не завжди свідчать саме про неї.
- Самопещення. Часто відбувається у некласичний спосіб. Наприклад, дівчатка можуть гойдатися на стільці, щоб зробити собі приємно і заспокоїтись.
- Зацикленість на чистоті. Дитина часто миє руки чи ноги, постійно їх нюхає.
- Регулярні покашлювання, позіхання, шморгання носом та інші подібні прояви, коли дитина здорова.
Реакція батьків
Виявляючи тривожні звички у дітей, батьки нерідко починають себе картати: “Я погана мати/поганий батько”, “Я неправильно виховую”, “Через мої дії дитина страждає”. Утім, не варто себе звинувачувати. Від батьків і справді залежить багато, але нерідко причинами тривоги стають зовнішні фактори – те, що оточує усіх нас.
Однак тривожність зазвичай не зникає сама собою, дитині потрібна допомога батьків. Якщо ж ви помічаєте, що ситуація погіршується, це серйозний привід звернутися до психолога.
Важливо, щоб батьки коректно реагували на поведінку малечі та робили все можливе для її розслаблення. Нижче наведені поради, що допоможуть дорослим налагодити контакт із дитиною та знизити її тривожність.
Чого не варто робити
- Вмовляти та пояснювати, чому не варто цього робити
Намагання переконати дитину не працюють, так само як і спроби “обміняти” хорошу поведінку без проявів тривожності на солодощі, іграшки, розваги, любов. Працювати треба над причиною проблеми, а не її наслідками. Інакше це дресура.
2. Критикувати
Причиною тривоги можуть бути не лише зовнішні фактори, а й відсутність емоційного тепла з боку батьків. Якщо малечу часто критикують, у неї з’являються нав’язливі думки: “Мама не рада, що я у неї є”, “Батьки вважають, що я поганий хлопчик/погана дівчинка”. Це тримає дитину у постійній напрузі.
Дорослим варто відмовитися від критики та працювати над тим, щоб малеча анітрохи не сумнівалася в тому, що її люблять.
3. Карати
Особливо часто батьки вдаються до покарань у випадку із самопещенням, тому що їм стає страшно: здається, що це ненормально, і терміново треба щось робити. Але сварити за це категорично не можна. Дитина лише почне боятися вас і продовжить пестити себе там, де ви її не бачите. Ситуація погіршується тим, що батьківська категоричність призводить до проблем у дорослому житті: нездатності емоційно відкритися партнеру, зниженого лібідо тощо.
Що треба робити
- З’ясувати причину
Подумайте, звідки виникла тривожність. Часто діти нервуються через складну адаптацію до школи чи дитсадка. Проблема загострюється у разі переїзду родини за кордон. В подібних ситуаціях головне – не поспішати. У крайньому разі краще пропустити рік навчання і дати малечі спокійно звикнути до нового середовища. Якщо ж зробити паузу немає можливості, треба обговорити проблему з психологом та викладачем і побудувати план дій.
2. Додати у стосунки більше тепла
Постійно нагадуйте дитині, що вона важлива для вас. Приходячи з роботи, кажіть, що Ви за нею сумували, розповідайте щось цікаве, запитуйте, як пройшов її день. Тут важлива не стільки тривалість, скільки якість спілкування. Навіть в одну хвилину можна вмістити багато любові й тепла. Головне, щоб дитина відчувала, що її люблять не за оцінки та гарну поведінку, а просто тому, що вона є.
Якщо тривожність пов’язана зі школою чи садочком, важливо якісно проводити ранок. Не обов’язково вставати на дві години раніше і вигадувати розважальну програму. Просто давайте малечі максимум позитивної енергії, щоб долати тривогу.
Повторюйте, що все в порядку і ви в неї вірите. Кажіть, що разом ви впораєтеся з усіма негараздами, щоб дитина відчула вашу надійність.
3. Сприяти фізичному розслабленню
Підвищуйте рівень фізичного комфорту дитини. Влаштуйте купання у теплій ванні з розслабляючими оліями, запах яких подобається дитині (зверніть увагу, щоб не було алергічних реакцій). Або зробіть масаж перед сном, тактильно передаючи малечі відчуття спокою. Важливо подавати ці заходи як приємний ритуал, а не процедуру з чітким регламентом. Вони мають приносити радість і задоволення.
Найдієвішими ліками проти дитячого хвилювання є щира батьківська любов. Пам’ятайте: у ситуації з тривожністю саме батьки можуть допомогти дитині найбільше. Тепер ви знаєте, як саме це зробити.
