Реакція дитини напряму залежить від відчуттів батьків: з яким посилом батьки пояснюють, так дитина і сприймає.
Мені здається вдалою ідея про те, що це був НЕ обман, а бажання дати дитині віру в чудо та добро.
⠀
Дійсно, у багатьох дітей настає розчарування, коли вони дізнаються, що Діда Мороза «не існує». Вони щиро засмучуються і часто плачуть, тому що хотіли б продовжувати вірити в казку і чудо. Це нормально і природньо. Важливо, щоб Ви підтримали і нагадали, що всі ці чудеса створювали люди, тому все можливо! І тепер у дітей теж є можливість стати для когось чарівником і творити дива.
⠀
Є діти, які радіють такому викриттю, типу «А я так і знав, я дорослий, мене не проведеш»! Тут все просто, нехай радіють.
⠀
Доволі рідко після зізнання батьків або викриття діти влаштовують істерику. Вони відчувають злість на батьків за обман і не можуть стримати емоцій. Буває; проходить. Поставтесь з розумінням і дійте, як годиться під час істерики (в мене є пост-інструкція «План дій під час істерики, алгоритм дій такий само). Будьте поряд, співчувайте, проговорюйте емоції. Якщо закипаєте, візьміть паузу: «Я тебе почула. Мені потрібен час, щоб все обдумати».
⠀
Усі реагують по-різному, але у будь-якому випадку краще підготувати дитину поступово, щоб новий етап дорослішання не послабив довіру до батьків і віру в добро та чудо. Багато батьків спершу розповідають, що Діда Мороза не існує, а віру у Святого Миколая ще підтримують. Пояснюючи, що він робив багато добра за життя і ми зараз продовжуємо традицію. Шукайте слова, які йдуть від серця.
⠀
Коли дитина сама почне ставити запитання, спокійно та метафорично на них відповідайте. Дуже допомагає поступово залучати дитину до підготовки подарунків для інших членів сім’ї і прибирати фрази «Дід Мороз принесе». Можна почати говорити щось типу «Ми з татом готуємо подарунки від Діда Мороза». Тоді поступово і природньо житина зрозуміє, що відбувається насправді.
Можу порекомендувати кращу книгу з поясненням існування Миколая за посиланням — «Подарунок від Святого Миколая».
