Дитина втратила апетит, відмовилася від багатьох продуктів, не їсть навіть те, що раніше любила? Зазвичай причина психологічна, а не фізіологічна. Найчастіше порушення харчової поведінки пов’язане з вихованням, а саме – з порушенням ієрархії в сімʼї.
Батьки, які стикнулися з проблемами дитячого харчування, ймовірно, заплуталися у ролях: або надміру тиснули на дитину, або намагалися бути їй друзями. У цій статті ви зрозумієте, яких підходів у вихованні варто уникати, аби стосунки дитини з їжею були гармонійними.
Дружба з дитиною
Деякі сучасні батьки, які страждали від жорсткого радянського виховання, бояться повторити помилки минулих поколінь. Тому зі своєю малечею вони намагаються підтримувати дружні стосунки. Зокрема, надто рано й часто дають дитині вибір і навіть готують наново по кілька страв, щоб дитині сподобалось і вона захотіла це зʼїсти.
Але дружба – не той тип взаємодії, що має домінувати у стосунках дітей і дорослих. Якщо у питаннях харчування батьки сприймають малечу як рівну собі, вони врешті стають заручниками власної системи, забувають про свої потреби та втрачають авторитет.
А дитина відмовляється куштувати нові продукти та вимагає звузити її раціон до улюблених, але одноманітних (і не завжди корисних) страв.
Аби уникнути описаних вище наслідків, батькам не варто:
- Постійно потурати дитячим бажанням.
- Готувати кілька страв на вибір, аби вгодити малечі.
- Готувати окремо для дитини, якщо вам це не приносить задоволення.
- Жертвувати особистим часом, аби більше встигати на кухні.
Якщо під час прийому їжі дитина вередує чи влаштовує істерику, не варто впадати у відчай чи тиснути на дитину, змушуючи її зʼїсти запропоноване: для дошкільнят така поведінка вважається абсолютно нормальною.
Якщо батьки чекають від дитини зміни поведінки, варто виховувати її власним прикладом.
Підтримуйте з малечею діалог і не забувайте проявляти емпатію: “Я бачу, що ти незадоволений, мій хороший. Мені шкода, що тобі не сподобалась вечеря. На жаль, нічого іншого зараз запропонувати не можу”.
Авторитарність
За умов здорової сімейної ієрархії батьки контролюють дитяче харчування, але враховують і поважають вподобання малечі. Якщо повністю відмовитися від останнього, є ризик прийти до батьківського авторитаризму, який також негативно впливає на харчову поведінку дитини. Опанувати навички гуманного виховання та здобути корисні знання щодо покращення харчової поведінки можна в онлайн-курсі про стосунки дитини з їжею.
Памʼятайте, що їсти – це фізіологічна потреба. І якщо дитина здорова, то вона харчуватиметься нормально, допоки ми цей процес не зіпсуємо:) Тож аби не відбивати у дітей природне бажання їсти, зверніть увагу на такі рекомендації:
- Не спілкуйтесь з позиції сили, наприклад: “Я мама/тато, і я сама/сам вирішую, які страви тобі мають подобатися”.
- Не змушуйте їсти. Ніколи.
- Не використовуйте їжу як покарання, наприклад: “Будеш погано поводитися – ніякого морозива”.
- Не маніпулюйте і не тисніть: “Поки не доїси, гуляти не підемо”.
Інколи батьки вимагають від дитини бездоганних стосунків з їжею. Проте памʼятайте, що у кожного є свої гастрономічні вподобання і це дуже нормально: щось любити, а щось – ні. Окрім того, зверніть увагу і на свої стосунки з їжею, адже завдяки дії дзеркальних нейронів діти часто копіюють своїх батьків, зокрема це стосується харчової поведінки.
Висновок тут очевидний: якщо батьки чекають від дитини зміни поведінки, варто виховувати її власним прикладом.
Аби процес харчування приносив задоволення та не викликав відрази, батькам важливо навчити дитину відчувати свій організм і його потреби. Лише уникаючи крайнощів і підтримуючи здорову ієрархію, можна сформувати гармонійні стосунки малечі з їжею.
