Скорбота за померлими рідними – одне з найглибших переживань для кожної людини. Особливо болісним горе може стати для дітей, які втратили одного чи обох батьків (на жаль, у реаліях війни це не рідкість). На дорослих, які залишаються поряд, лягає обов’язок повідомити дитині про смерть мами/тата та допомогти їй пережити втрату.
Нижче зібрані рекомендації про те, як підтримати дитину у період скорботи за померлим.
Влаштуйте прощання
Похорон – важливий етап прощання, адже він допомагає усвідомити втрату та розділити горе з рідними. Втім, якщо дитина не готова відвідати процесію, не варто наполягати. Небажання бачити померлого, контактувати з родичами, приходити на кладовище – абсолютно нормальна поведінка дитини, яка переживає втрату.
Не змушуйте і не вмовляйте її робити те, чого вона не хоче, навіть якщо цього вимагають звичаї. Примус тільки погіршить емоційний стан дитини, яка й без того переживає чималий стрес, а також може спровокувати серйозні проблеми зі страхом. Пам’ятайте, що попрощатися з рідним можна по-різному: написати один або декілька прощальних листів, поговорити з фотографією, відвідати поминальну службу, помолитися за упокій душі.
Якщо ж дитина має потребу відвідати похорон, подбайте про те, щоб їй було комфортно. Поцікавтеся, чи хоче вона попрощатися з мамою/татом наодинці, без присутності родичів. Не наполягайте на дотриманні традицій – як-от цілувати небіжчика чи говорити прощальну промову.
Дозвольте дитині погорювати
Процес горювання є обов’язковим для збереження психічного здоров’я. Повноцінне проживання болю допомагає прийняти втрату, а сльози – відновитися.
Будьте готові до того, що період скорботи може тривати довше, ніж ви очікуєте. Для кожної людини норма є індивідуальною: деяким людям треба більше часу на відновлення. Тому дозвольте дитині плакати й горювати стільки, скільки потрібно.
Переживати втрату краще з найближчими людьми.
Не намагайтеся насильно повернути її до звичного життя чи відволікти від горя. Також не варто вдаватися до критичних оцінок на кшталт: “Так довго тужити – ненормально”, “Ми стільки для тебе робимо, а ти все одно не цінуєш це і плачеш” тощо.
Поки дитина перебуває у траурі, пам’ятайте про рутинні справи та старайтеся підтримувати звичний буденний розпорядок. Усвідомлення того, що життя навколо не руйнується, а продовжується, дає відчуття опори. Як би складно не було, ви маєте залишатися надійним дорослим, на якого дитина зможе покластися.
Сумуйте разом
Ви можете згадувати померлого, плакати та сумувати разом. Важливо нагадувати дитині, що вона не одна, і є людина, яка розділяє її емоції. Переглядайте сімейні фото і відео, згадуйте приємні події та смішні історії – все це допомагає відновлюватися і підтримувати в серці любов.
Переживати втрату краще з найближчими людьми, тому не намагайтеся дистанціюватися, щоб приховати свій стан. Помилковим рішенням буде відправити дитину до родичів чи у табір, аби вона відволіклася і не бачила ваших сліз.
Не варто викреслювати померлого з життя, прибирати його речі, спалювати фото тощо. Радикальні спроби все забути ускладнюють процес скорботи, адже стерти з пам’яті найближчу людину неможливо. Її смерть можна тільки прийняти та пережити.
Пам’ятайте: найздоровіше, що може бути після втрати, – це процес горювання, який однаково потрібен як дітям, так і дорослим. Будьте поряд із дитиною, прислухайтеся до її емоцій та діліться власними. Близькість і щира підтримка неодмінно допоможуть полегшити душевний біль.