Реальна ситуація із сьогодення: учитель дзвонить батькам і каже, що їхній шестикласник курить у школі. Батьки відповідають, що з ними він не курить, і взагалі вони практикують вільне виховання та не псуватимуть стосунки з дитиною, намагаючись виправити ситуацію…
Оскільки багато сучасних батьків пояснюють свої вчинки “вільним вихованням”, у цій статті хочеться розказати, як знайти золоту середину між двома небезпечними полюсами: вседозволеністю й тотальним контролем.
Адже, з одного боку, теорія вільного виховання надихає: вона співзвучна ідеям свободи особистості, гуманного ставлення до дітей, гармонійних стосунків у родині. Але нерідко батьки вдаються до помилкового розуміння цієї концепції, плутаючи її з байдужістю.
Хибне розуміння популярної теорії
Сучасні методи виховання здебільшого дуже відрізняються від підходів минулих поколінь. Сьогодні багато батьків намагаються виховувати дітей без покарань і пресингу, вчаться бачити в дитині окрему особистість, поважати її емоції, бажання та кордони. Це, безперечно, позитивні зміни, і теорія вільного виховання гармонійно вкладається в цей контекст.
Але непрофесійні ресурси та медіа подають інформацію спрощено і стисло, позбавляючи популярну тему глибинного сенсу. Як наслідок, в суспільстві формується хибне уявлення про вільне виховання, як про метод, що передбачає повне невтручання батьків у життя дитини.
ПЕРША ПРИЧИНА ВИКРИВЛЕННЯ. Теорією вільного виховання виправдовують звичайну байдужість.
Дорослі зайняті своїм життям і власними проблемами, тому не знаходять часу та ресурсу для того, щоб бути стабільними й відповідальними батьками. Будь-якій дитині потрібен хоча б один дорослий, на якого можна покластися. Адже, коли вона відчуває, що має самотужки керувати своїм життям і нести повну відповідальність за себе, це породжує тривогу та інші наслідки, які розкриватимуться у довгостроковій перспективі.
ДРУГА ПРИЧИНА ВИКРИВЛЕННЯ. Батьки не хочуть, щоб дитина повторила їхній травматичний досвід.
Сучасні батьки, які у своєму дитинстві відчували забагато тиску, покарань і повчань від власних батьків, тепер, бажаючи не повторити помилок і бути кращими за минуле покоління, вдаються до іншої крайності – уседозволеності й повній відсутності правил.
Про що насправді теорія вільного виховання?
Всупереч стереотипам, цей підхід не виключає правил і рамок, батьки вчать дитину розрізняти добро і зло, розуміти, що можна і чого не варто робити. Адекватні кордони є, просто ми встановлюємо їх екологічно, по-доброму та з повагою до дитини. Детальніше про екологічне встановлення кордонів можна дізнатися тут.
Згідно з ідеєю вільного виховання, батьки насамперед орієнтуються на інтереси дитини й розкриття її потенціалу. Головним завданням стає створення сприятливих умов для всебічного розвитку особистості:
- безумовна батьківська любов (в ідеалі – без критики, покарань і нагород);
- повага до дитини та усвідомлення того, що вона – окрема особистість;
- здорова ієрархія, де дорослий встановлює адекватні правила, а дитина їх дотримується, тому що довіряє батькам і поважає їх.
То як знайти золоту середину?
Дуже важливо давати дитині свободу проявляти емоції та бажання, зважати на її потреби, із розумінням ставитися до неслухняності та не намагатися “переробити” її під себе.
Водночас не варто вдаватися до крайнощів і старатися догодити дитині у всьому. Якщо малеча їстиме улюблені цукерки замість обіду або дивитиметься мультики, коли треба збиратися до школи, розвитку особистості це точно не посприяє.
Щоб грамотно балансувати між свободою і контролем, пам’ятайте:
Батьки – не друзі. Виховання базується на чіткій ієрархії, де дорослий – головний, а в родині існують правила. Такий підхід не “легалізує” покарання і не обмежує дитину, він лише спонукає до створення гармонійної системи.
Труднощі можуть виникнути у період пубертату, коли батьки частково втрачають авторитет. У підлітковому віці часто пріоритетнішим стає оточення однолітків, а оцінка інших людей має більшу вагу, ніж думка батька чи матері. Відновити ієрархію та налагодити емоційно близькі стосунки з тінейджером допомагає курс “Підліток у сім’ї: як жити щасливо, а не виживати”.
І памʼятайте, що навіть найефективніша система виховання втрачає сенс, якщо в ній немає місця ієрархії, турботі й любові батьків. Свобода має різні відтінки: якщо в її основі – байдужість, то врешті вона приносить багато тривоги й розгубленості. Для щасливого життя і гармонійного розвитку дитині потрібні надійна опора та турботливі батьки.
