Булінг у школі — це систематичне і навмисне знущання з одного чи кількох дітей з боку однолітків, підлітків або навіть учителів. Він може набувати різних форм та включати фізичне насильство, словесні приниження і примушування. На відміну від звичайних конфліктів та суперечок, які іноді випадково виникають серед однолітків у школі, булінг має тривалий характер і виразний намір нашкодити, образити чи принизити жертву. Тільки уявіть: згідно з дослідженнями ЮНІСЕФ, 67% школярів віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу протягом останніх трьох місяців.
Чому виникає булінг
Серед основних причин, що призводять до булінгу, є низька самооцінка і бажання контролювати та домінувати над іншими. У цьому сенсі булінг може бути способом придушити свої страхи і відчуття неповноцінності шляхом заподіяння страждань іншим.
Ще одним фактором є домашнє насильство, конфліктне батьківське ставлення та відсутність емоційної підтримки. Все це може створити в дітей почуття беззахисності та невпевненості і призвести до агресивної поведінки. Крім того, саме шкільне середовище іноді може створювати умови, які сприяють появі булінгу (наприклад, шкільні майданчики без належного спостереження, неправильне реагування з боку педагогів і батьків на випадки жорстокого поводження тощо).
Від знущань у школі зазвичай страждають діти, які відрізняються від інших своєю зовнішністю, поведінкою, інтересами, соціальним статусом, поглядами на життя, релігійною приналежністю тощо. Увагу агресорів також часто привертають діти, які відчувають себе вразливими і невпевненими в собі. Коли дитина вважає себе непопулярною, непривабливою, гіршою за інших, агресори можуть використовувати це для приниження. Тому батькам дуже важливо підтримувати близькі та довірливі стосунки зі своїми дітьми. Вони повинні робити все можливе, щоб дитина відчувала їхню підтримку, відкривала їм свої страхи, проблеми та емоції. Це допоможе розвивати здорову самооцінку у дитини, знижуючи ймовірність потрапляння її у ситуації булінгу.
Булінг може проявлятися у вигляді:
- фізичного насильства: ударів, стусанів, залякувань за допомогою сили;
- вербального знущання: лайки, образливих прізвиськ, погроз, пліток;
- ізоляції: бойкоту, зневаги, ігнорування;
- кібербулінгу: використання соціальних мереж та повідомлень для домагань або приниження жертви.
Булінг серед дітей зазвичай починається з незначних конфліктів, які потім переростають у знущання. Булінг може охоплювати фізичне, вербальне і психологічне заподіяння шкоди іншій людині. Також агресори можуть заохочувати інших однолітків ігнорувати або виключати того, кого цькують із соціальних активностей. Якщо знущання заходять надто далеко, деякі діти можуть стати свідками насильства і навіть підтримувати такі дії.
Булінг серед підлітків часто спрямований на зміцнення або підвищення свого авторитету в очах інших, адже діти намагаються утвердити себе, створюючи конкуренцію і поділ на "популярних" і "непопулярних". У старших класах булінг може проявлятися у формі виключення з групи, глузувань та хейту у соцмережах.
На жаль, булінг у школі не обмежується однолітками — учні іноді стикаються зі знущаннями з боку вчителів. Це може виражатися у формі надмірної критики, приниження та навіть фізичного насильства. Як зрозуміти, коли критика переходить межі нормального і перетворюється на булінг? Ключовий фактор тут полягає в систематичності та навмисному намірі завдавати шкоди учням. Поодинокі випадки конструктивної критики чи взаємних розбіжностей не є булінгом. Булінг — це повторювана практика, яка завдає тривалої психологічної шкоди, і має на меті образити та показати свою перевагу над учнем. Чому це відбувається? Деякі вчителі, знаходячись у стресі, переносять свої негативні емоції на дітей. Інші чинять так через комплекси або брак упевненості у своїх здібностях. А хтось просто не бере до уваги етику та свої професійні обов'язки.
Як помітити ознаки булінгу
Багато дітей не діляться своїми проблемами з батьками. Причинами можуть бути страх втратити друзів, а також небажання бути вразливим в очах дорослих. Але є деякі ознаки, які можуть вказувати на те, що ваша дитина стала об'єктом знущань:
- закритість та зляканість;
- підвищена тривожність (дитина почала гризти нігті, гірше спати, робити однотипні рухи, часто відчувати позиви до туалету тощо);
- небажання йти до школи;
- роздратованість;
- пригніченість;
- зміна апетиту;
- небажання спілкуватися з однолітками.
Що робити, якщо дитина зазнає булінгу
Помітивши подібні зміни в поведінці дитини, важливо діяти одразу. Зверніться до вчителів або директора школи, щоб повідомити про булінг і вжити негайних заходів для розв'язання проблеми. Вдома спокійно і з любов'ю поговоріть з дитиною, уважно її вислухайте, завірте у своїй підтримці. У разі необхідності обов'язково звертайтеся за допомогою до спеціалістів. Дитині слід навчитися переживати стрес і “екологічно” вирішувати конфлікти. Психологи можуть запропонувати дієві стратегії та методи подолання булінгу.
Якщо дитина стає агресором
Усвідомивши, що дитина знущається з інших, в жодному разі не ігноруйте цю проблему і не карайте дитину. Зараз найважливіше – зрозуміти причину такої поведінки та допомогти своїй дитині повернути її добре серце, щоб вона могла зробити висновки, вибачитись та більше не потребувала принижувати інших. Тому беріть активну участь у житті своєї дитини, проявляйте багато уваги, турботи та розуміння. Використовуйте лише гуманні методи виховання. Обговоріть із дитиною важливість емпатії та співчуття та самі їх проявляйте. Організуйте спілкування та турботу дитини про менших та слабших – це чудово допомагає!
Батькам дуже важливо розуміти, що проблема булінгу в школі потребує їхнього активного втручання та підтримки. Варто виховувати дітей таким чином, щоб вони знали, що вони цінні, важливі і їх люблять безумовно – тоді не буде потреби в приниженні інших. Також важливо бути чуйними, турботливими та послідовними батьками, які завжди готові вислуховувати дітей та допомогти їм.
