У часи російсько-української війни тема втрати близьких, на жаль, стає все більш актуальною. Питання, пов’язані з переживанням горя та підтримкою рідних у скорботі, виходять за межі буденності, тому нерідко викликають розгубленість і безпорадність. Зокрема, багато людей не знають, як спілкуватися з дитиною, чиї мама або тато загинули на війні.
Поради, зібрані у цій статті, допоможуть дорослим повідомити дитині про смерть рідної людини.
Повідомте якнайшвидше
Дорослих, які не наважуються одразу сказати дитині про смерть мами чи тата, можна зрозуміти. Стати вісником, можливо, найважчої новини у житті та побачити першу дитячу реакцію – це боляче. Але треба усвідомити: що раніше ви повідомите про смерть, то природнішим буде подальший процес скорботи.
Пам’ятайте: зараз дитині потрібен надійний і стабільний дорослий, на якого можна покластися.
Своєчасно поспілкувавшись із дитиною, ви можете підтримати її та надати першу психологічну допомогу. Розмову варто починати, коли у вас достатньо часу і поряд немає сторонніх людей (бажано спілкуватися вдома).
Не варто приховувати горе чи відкладати надовго нелегку розмову з метою захистити психіку дитини – вона все одно відчуває і бачить, що щось трапилося. Якщо ж правда відкриється у розмові з сусідами чи іншими неблизькими людьми, це тільки призведе до сильнішої травматизації.
Кажіть правду
Повідомляйте про загибель прямо. Використовуйте слова “загинув/ла” чи “помер/ла”, не уникайте слова “смерть”. Важливо, щоб дитина точно зрозуміла, що відбулося. Що молодший вік, то менше деталей загибелі варто розповідати. Старші діти можуть ставити питання, і вони мають право знати правду, проте ця правда має бути посильною. Якщо ви відчуваєте, що не знаєте, що і як говорити дитині, зверніться до психолога, який допоможе спланувати розмову, враховуючи вікові особливості дитини.
Не варто казати, що тато/мама назавжди поїхав/ла у відрядження, пропав/ла або лежить у лікарні. Не давайте надію, коли її нема.
Краще пережити травму зараз, разом з усіма, ніж мріяти про зустріч із рідною людиною і згодом дізнатися, що тебе обманювали.
Озвучуйте новину обережно
Робіть це якомога спокійніше, щоб уникнути переляку і додаткової травматизації дитини. Не потрібно повідомляти всі обставини загибелі одразу – розкривайте деталі поступово, зважаючи на вік і реакцію дитини. З дошкільнятами, які не розуміють, що таке смерть, можна розмовляти метафорами. Розкажіть про вічне життя душі, рай, реінкарнацію, янголів тощо (залежно від того, у що ви самі вірите). Головне, щоб розмова була спокійною, зрозумілою і нестрашною.
Постарайтеся уникнути істерики, повідомляючи страшну новину. Дитина, спостерігаючи, як складно ви переживаєте втрату, може боятися втратити й вас. Пам’ятайте: зараз дитині потрібен надійний і стабільний дорослий, на якого можна покластися.
Переконайте дитину, що вона не винна
Якщо дитина стає свідком лиха або переживає горе, вона відчуває провину за те, що відбувається, – це особливість дитячої психіки. Тому дорослий обов’язково має озвучити: “Ти ні в чому не винна/винний! Тато/мама тебе любив/ла”.
У жодному разі не вказуйте дитині на її помилки у спілкуванні з померлим. Не нагадуйте про колишні образи, конфлікти, неслухняність, небажання дзвонити тощо. Почуття провини – чи не найважче, що може відчувати дитина. Смерть мами чи тата – важка і дуже болісна подія. Звинувачення тільки посилюють переживання і можуть лишити глибоку душевну рану на все життя.
Пам’ятайте: найкраще, що ви можете дати дитині, яка переживає втрату, – це ваші підтримка та опора. Не залишайте її наодинці з горем, згадуйте померлого/у, за бажання переглядайте фото, підтримуйте та наповнюйте теплом. Більше про те, як допомогти дитині прожити період скорботи, – у наступній статті.