У статті “Як обрати дитячий садок за кордоном: поради батькам” розповідається про особливості вибору дошкільного навчального закладу під час переїзду до іншої країни.
Продовжуючи тему, хотілося б детальніше розповісти про адаптацію дошкільняти та підтримати дорослих, які стикнулися з дитячими істериками та тривожністю.
Як бути, якщо дитина не знає мови?
У садочку дитині так чи інакше доведеться контактувати з вихователем, аби як мінімум говорити про свої нагальні потреби: сходити до туалету, попити води, подзвонити мамі тощо.
Якщо дитина зовсім не знає мови, якою розмовляють у садочку, дорослий має заздалегідь попередити про це вихователя та обговорити нюанси комунікації. Педагог своєю чергою повинен приділити особливу увагу іншомовній дитині, аби налагодити з нею контакт.
Використовуйте вільний час (якщо він, звісно, є), аби вивчити з дитиною декілька базових слів і фраз, які можуть знадобитися у садку. З мінімальним словниковим запасом малеча почуватиметься впевненішою та спокійнішою.
Іноді діти категорично відмовляються говорити та навіть слухати нову мову, особливо коли дорослі намагаються навчити дитину нових слів. Це нормальна реакція на різкі зміни. У такому випадку дорослий має допомогти дитині полюбити процес вивчення мови та зробити його дійсно цікавим.
Заохотити малечу до поповнення словникового запасу можуть перегляди іншомовних мультиків або цікаві онлайн курси. Якщо ж дитині зовсім не даються іноземні слова, цілком прийнятною
формою спілкування у садочку можуть стати жести. Головне, щоб вони були узгоджені з вихователем і зрозумілі обом сторонам.
Як реагувати на дитячу тривожність?
Сирени й вибухи вдома, виснажливий переїзд, незнайома атмосфера – все це впливає на емоційний стан дитини. Тому дорослим треба прийняти те, що адаптація дітей за кордоном буває складною та довгою. Візит до садочка може викликати тривогу, страх, ніяковість, сльози та навіть істерики. Всі ці реакції на зміни є нормальними та тимчасовими.
Погіршення емоційного стану дитини не робить вас поганими батьками.
Якщо є змога зробити бодай маленьку паузу і видихнути після переїзду – скористайтеся цим часом, аби побути з дитиною, заспокоїти її, наповнити любов’ю. За можливості шукайте садки, які приймають дітей посеред навчального року, щоб малеча могла не поспішаючи звикнути до нового життя.
Не опускайте руки
Пам’ятайте: погіршення емоційного стану дитини не робить вас поганими батьками. Жодного дорослого, який готувався до батьківства, не навчали, як діяти в умовах катастрофи. Війна всіх застала зненацька, тому відчувати розгубленість, розпач та апатію – нормально як для дорослих, так і для дітей.
Якщо помітили, що тривожність та істерики повернулися після того, як дитині стало краще, не засмучуйтеся. Емоційні “гойдалки” можуть тривати протягом усього періоду адаптації до садочку.
Оцінюйте ситуацію масштабно: коли бачите бодай мінімальний прогрес – це вже добре. Якщо ж емоційний стан дитини лише погіршується, за можливості зверніться до психолога. Якщо бажаєте здобути ще більше практичних рекомендацій щодо
адаптації до дитсадка, перегляньте онлайн-курс “Адаптація до дитсадка”.
Яким складним не було б звикання до садочку за кордоном, не бійтеся, що психіка дитини травмується. Тривога та негативні емоції, пов’язані з відвідуванням дитсадка, є природними – вони не перешкоджають нормальному розвитку малечі. Зберігайте спокій та не сумнівайтеся: все обов’язково налагодиться!