Коли навколишній світ стає небезпечним і похмурим, дуже складно знаходити в собі сили та зберігати спокій. Через війну українці стали свідками катастроф, більшість опинилися у складних життєвих обставинах. Тривожні реалії впливають на щоденне життя, тримають у напрузі, породжують негативні переживання.
Ця стаття присвячена дорослим, яких непокоїть власний емоційний стан. Чи нормально постійно відчувати ненависть і розпач, або не відчувати зовсім нічого? Як впоратися із гнівом і тривогою та звідки брати сили, коли внутрішні ресурси вичерпані? Відповіді на ці та інші питання – далі у матеріалі.
Ілюзія норми
Люди реагують на катаклізми по-різному: хтось відчуває злість, дехто зневірюється та впадає у депресію, комусь складно випустити емоції назовні. Несподіваний спалах агресії може злякати її носія, а повна байдужість – розчарувати у власній моральності.
Пам’ятайте: будь-яка з перелічених вище реакцій на лихо є нормальною. Не варто вдаватися до самокритики та оцінювати себе у стані емоційної кризи. Всі почуття та дії, що виникли внаслідок стресу, є природними та мають право на існування.
Сльози – найкращі ліки
Плач – це часто найкраще, що може зробити людина, аби заспокоїти внутрішній біль.
Напевно, всі помічали: коли поплачеш, стає легше. Наукові дослідження довели, що зі сльозами виходять продукти розпаду кортизолу – гормону стресу.
Втім, іноді розплакатися буває не так просто, навіть якщо в цьому є потреба. Річ у тім, що спрацьовують захисні механізми, які блокують сильні емоції та сприяють виживанню у критичних обставинах.
У такому разі треба допомогти собі вивільнити емоції:
- Послухати музику, яка зворушує. Це може бути пісня, що асоціюється з чимось приємним, або композиція на злободенні теми – будь-який культурний продукт, що викликає сильні почуття. Під музику можна співати чи танцювати, це підсилить ефект.
- Переключитися на буденність. Мозку майже все одно, про що плакати. Якщо психіка блокує емоції, пов’язані з війною, можна зосередитися на менш значних негараздах: сварка вдома, лайка в супермаркеті, утома тощо. Коли всередині накопичилося багато невиражених емоцій, найдрібніший епізод може викликати сльози. Розплакатися через дрібницю – абсолютно нормально. Так психіка знаходить обхідні шляхи, щоб пережити та відпустити біль.
Якщо переповнює злість
Люди нерідко бояться власного гніву – мовляв, він пробуджує внутрішніх демонів, розкриває негативні риси характеру, за які соромно. Насправді злість свідчить лише про те, що ви – жива людина. Її не варто пригнічувати та соромитися, адже це природна реакція на те, що відбувається навколо.
Що робити, аби впоратися з гнівом:
- Знайти власний спосіб повноцінно його прожити. Комусь допомагає емоційно заряджена дія: рвати папір, бити подушку, кричати. Дехто спрямовує злість в інше русло: робить генеральне прибирання, займається фізичними вправами, зосереджується на роботі. Зазвичай людина сама відчуває, куди можна виплеснути негативну енергію без шкоди собі та іншим.
- Якщо гнів настільки інтенсивний та руйнівний, що викликає тривожність і не дає спати, треба застосовувати заспокійливі техніки: медитації, аутотренінги, гіпнопрактики, самогіпноз. Відстежувати зміни в емоційному стані й фіксувати свої думки та переживання жінкам допомагає ресурсний щоденник.
- Варто піклуватися й про фізичний стан, адже він тісно пов’язаний із психічним. За можливістю виходьте на щоденні прогулянки, споживайте якісну здорову їжу, влаштовуйте розслабляючі ванни. Робіть це з турботою і любов’ю до себе.
- Якщо ж емоційний стан настільки погіршився, що піклуватися про себе немає сил, варто звернутися до психолога чи психотерапевта. У деяких випадках необхідна допомога психіатра, який призначить лікування медикаментами. І це не соромно!
Емоційне оніміння
Спостерігаєте за катастрофами, а в душі – порожнеча? Не поспішайте корити себе за байдужість: відсутність почуттів є наслідком занадто сильних переживань.
Емоційне оніміння відбувається тоді, коли душевний біль стає настільки сильним, що може зруйнувати людину. Психіка реагує на загрозу блокуванням емоцій.
Але біль, що причаївся у глибині душі, є не менш деструктивним.
Тут працюють вже знайомі методи: слухання музики, споглядання мистецтва, перенесення уваги на дрібні негаразди – все, що може допомогти екологічно звільнити почуття з пастки власної психіки.
Яким складним не було б сьогодення, ніколи не забувайте про себе. Адже від ресурсності кожної людини залежить, яким світ буде завтра. Емоційна рівновага починається там, де усвідомлюються власні почуття та потреби. Прислухайтеся до свого внутрішнього світу та проживайте кожну емоцію з безумовним прийняттям.