У попередній статті окреслено, чи є фізична агресія дитини нормою та які помилки роблять дорослі, намагаючись подолати цю проблему.
Які методи виховання підходять для малюків і дошкільнят та як реагувати на агресію школяра? Тут зібрані поради, які допоможуть батькам привчити дитину екологічно проявляти почуття.
Як бути з малюками?
Якщо дитина одного-двох років починає проявляти фізичну агресію, варто діяти за наступною схемою:
- Показати свої справжні емоції.
- Не дати дитині це повторити.
- Переключити її увагу або дозволити поплакати про те, що ви заборонили.
Утім, лише слів недостатньо. Треба підкріпити слова дією – відсторонитися фізично, щоб не дати малечі повторити акт агресії. Якщо дитина продовжує, можна навіть вийти з кімнати, але робити це треба м’яко: скажіть, що все добре і ви повернетеся, але надалі не дозволите себе бити.
Виходячи з приміщення, важливо не налякати малюка, аби він не подумав, що його покинули назавжди (це може призвести до тривожності та складнощів у подальшому вихованні).
Не треба зациклюватися на агресії та чекати, поки дитина знову замахнеться. Відсторонившись, одразу переключіть увагу малечі, наприклад, на цікаву гру.
Як бути з дошкільнятами?
Для дітей 5-6 років діє така ж тактика, як і для малюків. Головне – бути послідовним: обравши певну схему виховання, не міняти підходів, інакше дитина перестане розуміти, чого від неї хочуть.
Якщо малюки тільки знайомляться з фізичною агресією, то у дошкільнят вона може сформуватися у сталу звичку. Наприклад, дитина може штовхати маму чи тата, бо знає, що тоді з нею почнуть гратися. У такому разі треба запропонувати малечі екологічну альтернативу: “Я бачу, що ти хочеш гратися, але мені неприємно, що ти б’єшся. Давай замість цього ти будеш мені підморгувати?”. Покажіть дитині цікавий варіант, і з часом у неї сформується нова звичка.
Іноді агресивна поведінка є наслідком невдоволення та фрустрації. Допоможіть дитині усвідомити істинну причину того, що її так сильно розбурхало. У випадку з дошкільнятами причиною часто буває вимкнений мультик. У такому разі треба допомогти дитині прийняти ситуацію та дати вихід емоціям. Можна дозволити малечі порвати папір, побити подушку, пострибати, покричати, поплакати тощо. Головне – не залишати її сам на сам із цим станом. Треба співпереживати вголос: “Я бачу, що ти злий. Ходи, я тебе обійму”.
Як бути зі школярами?
Після семи років спалахів агресії має ставати менше, адже в такому віці діти починають краще керувати емоціями.
Якщо дитина росте, а тенденції до зменшення агресії немає, це сигнал звернутися до психолога. Утім, не варто одразу відправляти на терапію саму дитину. Спершу до психолога мають звернутися дорослі та описати ситуацію, щоб отримати рекомендації щодо змін у вихованні. Адже найбільший вплив на дитину мають саме батьки. До того ж контакт із чужою людиною може викликати стрес і спровокувати на ще сильнішу агресію.
У більшості випадків присутність дитини на сеансах психолога не потрібна. Батьки самостійно відновлюють ресурси та опановують нові навички виховання, які потім застосовують вдома. Навчитися спрямовувати емоції дитини у мирне русло та контролювати власну злість можна й на курсі про дитячі істерики та батьківську агресію.
Якщо ваша дитина вдається до фізичної агресії, зберігайте спокій, не проявляйте агресію у відповідь та застосовуйте екологічні методи виховання. Важливо зрозуміти, як ви можете впливати на ситуацію, не поспішати та бути послідовними.
