Чому дитина відмовляється їсти. 6 психологічних причин, про які не знає більшість батьків

1. Емоційне насичення їжею

Коли дитина не хоче їсти, інстинктивно вмикається система «нагодувати будь-якою ціною», і саме це найчастіше остаточно погіршує стосунки дитини з їжею. Ми намагаємось нагодувати дитину у будь-який слушний момент і практично весь час пропонуємо їжу. Це стомлює дитину емоційно і вона може втратити відчуття голоду. Важливо пам’ятати про можливі наслідки харчування без апетиту: різноманітні розлади харчової поведінки, зайва вага, нездатність контролювати відчуття голоду та багато інших порушень, які можуть виникнути в дитинстві або в дорослому житті.

У такому випадку батькам необхідно враховувати індивідуальні особливості дітей: хтось потребує ситного п’ятиразового харчування, а інший хоче їсти рідше і менше. Всі норми індивідуальні, найголовніше – це гарне самопочуття. Саме тому не варто перейматися, якщо харчування дитини не виправдовує ваших очікувань. А тим паче – впадати у паніку через поради сторонніх людей.

У кожного свої особливості. Оберіть грамотного дитячого дієтолога, який працює в особистісно-орієнтованому підході, а не за загальними таблицями, і разом вибудуйте комфортний для вашої дитини режим харчування. Довіряйте своїм відчуттям, але не забувайте про інстинкт «нагодувати», який може цьому завадити.

2. Порушення прив’язаності до батьків

Якщо дитина відмовляється від більшості продуктів, то проблема, швидше за все, не в продуктах. На це можуть впливати надмірна батьківська тривожність або проблеми з ієрархією у родині. Коли прив’язаність між батьками і дитиною надійна і глибока, то дитина довіряє і покладається на дорослого, який бере всю відповідальність на себе. Щоб не викривити природню ієрархію, важливо, щоб вирішальне слово було за дорослим, який враховує і поважає харчові уподобання дитини (така система діє до 8-10 років). Не варто діяти з позиції сили: «Я мама, і я вирішую, що тобі краще». Це авторитаризм. Але й бути заручниками дитячих вимог – це ведмежа послуга для дитини і ускладнення життя для дорослих.

Важливо не здавати позиції через страх виникнення істерики. У той же час, не слід бути надто авторитарними, змушуючи дитину їсти, щоб не викликати у малечі спротив.

3. Їжа не смачна

Іноді навіть образливо, що дитина «крутить носом» і відмовляється від приготованих страв. Справа в тому, що дитячі смаки ще тільки формуються і суттєво відрізняються від дорослих. Те, що здається нам апетитним, у малечі може викликати відразу, і навпаки. Наприклад, дитині не сподобався кабачковий суп. Але ж не супом єдиним. Гарантую, що одна з 10-ти страв із кабачка дитині точно буде до вподоби:

• Котлети з індички, цибулі та кабачка.
• Кільця цукіні запечені на грилі / у духовці / в клярі / на мангалі.
• Рагу або кабачки тушені у сметані.
• Запіканка із цукіні з яйцем і сиром.
• Салат з кабачком і домашніми сухариками із білого хліба.
• Брауні із цукіні.
• Домашня овочева ікра на скибочці свіжого хліба.
• Омлет із кабачками та зеленню.
• Овочева лазанья з кабачками.
• Чіпси з овочів із домашнім соусом.

Отже, не зупиняйтесь після першої ж відмови. Дитина, як і будь-яка людина, має свої уподобання. Наше завдання – їх віднайти.

4. Чутливість до консистенцій та ароматів

Діти народжуються із різним рівнем чутливості. Ця чутливість завжди розповсюджується і на їжу: наприклад, високочутливі діти дуже уважні до зовнішнього вигляду, запаху та консистенції страв. Цю особливість потрібно поважати.

Детальну і покрокову інструкцію щодо того, як розпізнати особливості своєї дитини і вирішити проблеми із харчовою поведінкою дітей, можна отримати на курсі «Стосунки дитини з їжею». Цей курс допоміг тисячам сімей з ситуаціями різної складності. Тому навіть якщо зараз вам здається, що ситуація критична, не опускайте руки. Найчастіше причина саме психологічна. Цей курс буде ефективним для тих, хто прагне змінити харчову поведінку дитини і вибудувати здорове ставлення до їжі на все життя.

Найважливіше у харчування найменших – вчасно і плавно давати пробувати різноманітну їжу, поважаючи вподобання дитини. Проте якщо ви спробували дати 10 різних страв з однаковим продуктом, а дитина все одно відмовляється, – можливо, цей продукт просто їй не підходить. Часто організм відмовляється сприймати їжу, яка може принести йому шкоду. Пам’ятайте, що намагаючись нагодувати дитину тим, що вона категорично не хоче їсти, є серйозний ризик зіпсувати стосунки не тільки з їжею, але й з батьками. Краще поспілкуйтеся з дитячим дієтологом або педіатром щодо того, якою може бути альтернатива.

5. Дія дзеркальних нейронів, або сила батьківського прикладу

Часто ми вимагаємо від дітей бездоганного харчування, а про себе забуваємо. Можемо бути надто зайняті, втомлені, не в настрої… у дорослих є маса причин для відмови від їжі. А можемо і самі мати порушення харчової поведінки, з якими не працюємо. У дошкільному віці діти віддзеркалюють поведінку та установки дорослих (цей процес вже пояснений науково).

У дитини, як і у нас, може бути багато причин не їсти прямо зараз. Тому важливо побудувати такий режим харчування, який буде не тільки зручний для вас, але й комфортний для дитини.

Ще один дієвий спосіб – змалечку долучати дитину до приготування їжі. Давайте їй цікаві і водночас безпечні завдання: замісити тісто або розбити яйце для млинців. Малеча відчує свою значимість у спільній справі і буде задоволена. До того ж, готуючи їжу власними руками, апетит буде значно відчутніший!

6. Їжа є предметом маніпуляцій

Важливо, щоб апетит був здоровим, а їжа не викликала страху. У жодному разі не можна використовувати їжу як покарання або винагороду.

Заборонені прийоми:

• «Підемо гуляти, коли все з’їси» – дитина звикне доїдати все до останньої крихти і не відчувати ситості. Це прямий шлях до розладів харчової поведінки, пов’язаних з переїданням (та його негативних наслідків) у дорослому житті.
• «Не будеш плакати у стоматолога – куплю морозиво» –> коли малеча виросте, заїдатиме стрес, адже їжа з дитинства знімала її напругу.
• «Ти знову з’їв купу цукерок! Тепер тиждень без солодкого!» –> прямий шлях до булімії та інших розладів.
• «У садочку поводься добре, бо інакше ніяких цукерок» –> такими маніпуляціями ви вчите дитину показово бути слухняною, лицемірити та приховувати свої емоції та щирі переживання.

Їжа повинна приносити задоволення усій родині, тому приймати рішення в інтересах дитини – це зона відповідальності батьків. Дозволяючи дитині керувати процесом, ви ризикуєте втратити батьківський авторитет.

Проте тільки дитина вирішує: хоче вона їсти чи ні. Не потрібно вмовляти, лякати покаранням або наслідками. Важливо навчити дитину відчувати свій організм і його потреби. Наприклад, якщо малеча не голодна, не потрібно готувати новий «спеціальний» сніданок виключно для неї. Дуже ймовірно, що і цю їжу вона не сприйматиме. Також не варто давати дитині те, що не входить у ваші плани: солодощі, булку, снеки, щоб вона «хоча б щось з’їла».

Краще інвестувати свій час в освіту для батьків, щоб раз і назавжди налагодити харчову поведінку дитини: